Родина Максимівих про газифікацію Тернополя (1948)


Кожна мить історії - унікальна і неповторна. Позаду залишаються сторінки буденних турбот і величні звершення, моменти величезного напруження і радісні хвилини перемог. А найважливіше, що залишається - це добра пам`ять. І потрібно запам`ятати усе таким, як воно було. Для нащадків...

Природа щедро обдарувала своїми багатствами Західну Україну. Перші довоєнні газопроводи беруть свій початок з Дашави, де вперше пробурено свердловину, з якої вдарив потужний струмінь прикарпатського газу. Звідси живими артеріями простяглися газопроводи по Галичинні. Після війни почався новий етап газифікації відбудованої України.

Після введення в експлуатацію унікального магістрального газопроводу Дашава - Київ у 1948 році розпочалася широка газифікація повоєнних міст України. Зважаючи на дефіцит потужної техніки і кваліфікованих кадрів, робота була нелегкою. Але переборювати навіть найбільші труднощі газовикам допомагало гаряче прагнення принести блакитний вогник до осель співвітчизників.

У 1948 році в Тернополі було змонтовано перший газопровід, саме тоді загорівся перший пальник у котельні електростанції на вулиці Івана Франка. До речі, першим у Тернополі було газифіковано будинок №17 теж на вулиці Івана Франка, але вже у 1949 році, коли газ дійшов до мешканців міста. Безпосередню участь у цій справі брали Микола Васильович Задера і Йосип Йосипович Кошелєвський, котрі до сьогодні працюють у колективі. Вони пам`ятають перші кроки організації Тернопільгаз. З теплотою у серці згадують ветерани перше приміщення тодішньої газової служби, що знаходилася на вулиці Коперника.

Створена у тому ж році виробничо -експлуатаційна контора Тернопільгаз силами кількох десятків працівників впевнено робила свої перші кроки, поступово набираючи обертів. До осель тернополян у ті перші роки газифікації приносили блакитний вогник люди, котрі вже на пенсії.

Серед них: М. Ф. Осадчук, Л. І. Іщук, Г. А. Секрієр, О. А. Іщук, Г. М. Гевко, П. Ф. Бірюкова, М. П. Кравчук, К. М. Вовк, З. В. Єднаковський, О. Д. Сікорова, П. А. Урбан, Є. П. Вовна, А. В. Горечний, В. О. Волинець, О. Д. Чорний, О. Й. Чоловічок, В. В. Фундалевич, С. П. Мариняк, М. М. Суходольська, Є. Г. Цвях, В. В. Бор.

Однак і сьогодні вони цікавляться життям газової служби і беруть посильну участь у її діяльності.


Ветеранів у колективі шанують і пам`ятають, складаючи їм дяку і доземний уклін за роки невтомної праці на благо тих, чиї оселі потребували блакитного вогника та затишку.

Всі ці перші роки першопрохідці газової служби активно розбудовували газові мережі на Тернопіллі. І вже з 1958 року газове господарство набуває широкого розмаху в області. Поступово газ приходив у кожний район. Останнім райцентром, де було запалено блакитний вогник природного газу, у 1997 році став Кременець. Нитки газових мереж, неначе життєві артерії, охопили Тернопілля.

Сьогодні територією Тернопільщини проведено шість магістральних газопроводів: Дашава - Київ, КЗУ-1, КЗУ-2, Уренгой - Помари - Ужгород, Союз, Ямал - Торжок - Ужгород.

Історія. Тернопільміськгаз

Немає коментарів:

Дописати коментар