Любомира Бойцун про Тернопіль у XVI ст


Майстрові люди стояли біля витоків Тернополя: це їх умілі і вправні руки зводили і обслуговували неприступний замок-фортецю. Первісним осідком тернопільських рукомесників, що прибули на нове місце, зваблені обіцяними вольностями, як ми уже писали, — було Підзамче.

Ще 1550 року власник міста Ян Тарновський своїм актом визначив обов'язки та права поселенців, яких прибувало все більше, сподіваючись на надійну охорону міських фортифікацій. Вже тоді у місті діяла виборна рада (магістрат), яка керувалась магдебурзьким правом, наданим Тернополю. Місто мало війта (призначався власником) та судову лаву, яка вершила всі кримінальні і певні категорії цивільних справ. Вирок міг оскаржуватись тільки дідичеві або його наміснику на замку.

Будівлі мали відповідати вимогам до міських споруд. Ті, хто не міг цього виконати, повинні були селитись за містом. Кожній міській оселі наділялись за містом город та поле. Міщани мали право продавати, обмінювати або відступати свої домівки, але обов'язково із земельним наділом. Хто полишав будівлю і землю на вісім тижнів і не передав комусь іншому своєї посілості, втрачав її. Після припинення дії всіх міських вольностей, що надавались королівськими актами, кожен власник помешкання повинен був платити у день святого Мартина дідичеві або його намісникові 6 грошів, а комірник (квартирант — авт.) — 3 гроші. Від кожного лану поля платили 12 грошів і дві півмірки залозецької міри вівса. Всі міщани відробляли на користь пана-власника два дні: один під час жнив на фільварку, а другий — на косовиці. Оплати від ратуші, перекупів, перекупок та яток, а також права на продаж від горілки і вина йшли в дохід міської казни. Замковому пушкареві міщани-власники платили щокварталу по два золотих, а комірники — один. Римо-католицькому плебанові мешканці-католики відповідно платили гріш та півгроша.

Найбільший торговельний рух панував на півдні міста, на вулиці Довгій, що тягнулась від Львівської брами до Шевської башти. Її заселяли в основному представники шевського, ткацького, кравецького та інших цехів.

Тернопіль у плині літ (2003) / Любомира Бойцун
Розділ "Біля витоків. Поділ і Стара синагога" / ст48

Немає коментарів:

Дописати коментар