Середньовічний Тернопіль

Міське життя спочатку зосереджувалось у межах оборонних валів. Першими поселенцями були ремісники, що будували й обслуговували нову фортифікаційну споруду, а в разі потреби брали в руки зброю і ставали оборонцями молодого міста. Вже у XVII ст. мандрівник Ульріх фон Вердум у своєму подорожньому щоденнику (1671— 1672 pp.) згадує про Тернопіль як значне місто на Поділлі. В інвентарі 1672 року вже згадуються такі назви міських вулиць: Ринок, Кам'янецька, Збаразька, Рівна, Жидівська, Багата, Львівська, Довга, Над ставом, Нажданівці, Фільварочне, Фарне, Шпитальне, Валяни. Походження цих топонімів досить прозоре. Однак окремі потребують роз'яснення. Назва Нажданівці пов'язана зі словомждани , ждуни — гончарі, а "Фарне" від старопольського слова "фара" — парафія. На той час у місті було 420 домів та 12 кам'яниць, у яких мешкало 2430 осіб.

Статистика. З часом Тернопіль стає одним із центрів торгівлі: основні її предмети — віск, лій, шкіра, щетина, прядиво, пір'я, а відтак і збіжжя. Славились кінські торги, які відбувалися в час знаного ярмарку святої Ганни. Здавна тут була медоситня, яка виробляла чудові медові трунки. Відомими були і тернопільські бровари. В описі міста 1672 р. згадується 5 броварень і 4 солодовні. Доброї слави зажили тернопільські млини, крупорушки й олійниці, що переробляли щедрі дари подільських ланів. 

У монографії Антонія Шнейдера "Statystyka miast i miasteczek powiatowych według nowej organizacji kraju" наводяться такі цікаві відомості про Тернопіль станом на 1866 рік: територія міста з передмістями — 8977 моргів і 673 квадратних сажнів. У місті було 1700 будинків, у яких мешкало 3442 сім'ї. Населення складало 16167 осіб. Тут були окружне управління, поєднане з повітовим, окружний суд, судова прокуратура, 8 адвокатів, Змінне управління (магістрат першого класу) з міським архівом, головне митне управління, пошта, телеграф, костел, три церкви (дві муровані), шляхетське училище в монастирі, вища гімназія з бібліотекою, нижча реальна школа, головна нормальна школа, тривіальна дівоча школа, головна єврейська школа, дві аптеки, міська лікарня на 70 осіб, єврейська лікарня на 50 осіб, військовий шпиталь, будинок для бідних і калік, казино, книгарня Францішка Чіліка з читальним залом, друкарня Йосипа Павловського, закладена у 1857 році. У місті було 6 ресторанів, 2 кав'ярні, 3 цукорні, 181 шинок і 18 заїжджих дворів. 

Відомості про місто можна також почерпнути з монографії "Powiat Tarnopolski pod względem geograficzno-statystycznym" В.Сатке: "У 1890 році в місті налічувалося 27405 городян, що мешкали в 1991 будинку. Польською мовою користувалися 19777 осіб, українською — 5115, угорською — 2, німецькою 2180, чеською — 34, румунською — 16".

Тернопіль у плині літ (2003) / Любомира Бойцун
Розділ "У нестримному леті літ" / ст.12

Немає коментарів:

Дописати коментар