Любомира Бойцун про тернопільські підземелля


Окрема тема, пов'язана із замком, ставом і Загребеллям — тернопільські підземні ходи. Це питання непокоїло уяву різних поколінь тернополян і часто вири­нало у конкретних проявах. Де тут пере­плелися реальність і домисел — судити важко. Але місто, яке виникло як укріплення, звичайно, мусило мати потаємні шляхи сполучення. Цю проблему порушу­вала довоєнна місцева газета "Głos Polski". Найбільш дискусійним є питання існування ходу від замку попід став на За­гребелля. Ніяких конкретних підтверд­жень цієї версії немає. Є тільки легенди. Оскільки Тернопіль стояв на відомому Чорному (Кучманському) шляху, то, зви­чайно, у разі нападу міщани мусили мати заздалегідь приготовані сховища. Є вер­сія, що підземні ходи утворювали п'ятипроменеву зірку.

Під час одного будівництва у кін­ці 1920-х робітники натрапили на під­земний коридор, який, імовірно, тяг­нувся від Середньої церкви у напрям­ку площі Собєського (сучасний май­дан Волі). Відомий вихід з підвалів воєводського будинку (тепер обласна прокуратура). Там знайшли сліди обертових воріт. Першим сигналом на­явності підземель — вважає корес­пондент "Głosu Polskiego" — був про­вал на розі вулиць Перля і Ринку. Тоді натрапили на підземний перехід від вулиці Тихої до Фарної (район прилеглий до Ринку). Зауважимо, що осі­дали і давали несподівані тріщини будинки, спору­джені у районі ринку, навіть у 60-х роках XX сто­ліття. Тоді вкотре порушувалося питання тер­нопільських підземель.

Крім цих ходів, у довоєнній газеті згадується перехід від вулиці Чацького (давня назва Валова Нижча), на перехресті вулиць Багатої та Короткої (район за Середньою церквою). А втім, зауважи­мо, це район міських валів. У деяких місцях ходи пролягали на глибині 14 метрів і до них вели сходи. На Ринку знайдено засипану криницю, яка служи­ла для вентиляції. Правдоподібно, що всі ходи збігалися на площі Собєського (майдан Волі) — частково від вулиці Перля і Ринку, а частково, пе­ретинаючи вулицю Щалковського, у напрямку Замку. На вулиці Щалков­ського (біля Замку), зважа­ючи на помітну небезпеку, магістрат заборонив зводити нові будинки. Але замкові пивниці нічим уже не зрад­жували таємниць старовин­них комунікацій. Кореспон­дент довоєнної газети ро­бить висновок про мож­ливість існування інших, по­ки що невідомих підземних ходів. І зауважує, що Тер­нопіль, до речі, не може похвалитися зразковою ка­налізацією. Але, однак, від в’язниці тягнеться підземний канал, яким можна пройти під вулицями Брюкнера (сучасна Валова), 3-го Мая (сучасна Сагайдачного), площею Собєського (сучасний майдан Волі), 29-го Листо­пада (сучасна Листопадова) та Конарського (су­часна М.Грушевського). Ці дані наштовхують на деякі цікаві висновки, адже йдеться про район ста­рого міста у межах валів. У квітневому номері зга­дуваної газети за 1933 рік журналіст розповідає про спробу спуститися у міські підземелля, яка не увінчалась особливим успіхом. У підземних льохах він із товаришем натрапив на людський скелет, до­сить давній казан і зовсім новий череп'яний горщик. Тема підземель зустрічається навіть у колись секретних військових документах періоду боїв за Тернопіль навесні 1944-го. Йдеться тут про підземний хід між Замком і Новою синагогою на вулиці Перля, Полковничими палатами на площі Собєського і будинком офіцерського казино (су­часна міськрада на вулиці Листопадовій). Розта­шування ходів схематично накреслено на карті міста періоду війни. Знову порушується проблема підзе­мель під час післявоєнної відбудови міста. Тоді по­стало питання про вивчення наявності підземних підвалів і ходів. Отакі штрихи до таємниці тер­нопільських підземель.

Тернопіль у плині літ (2003) / Любомира Бойцун
Розділ "Тернопільські стави. Серет. Загребелля" / ст.39,40

Немає коментарів:

Дописати коментар