Любомира Бойцун про тернопільську крохмальню та Генрика Сенкевича


Неподалік Старого замку і площі, в запліччі семінарії, діяло одне з найстаріших тернопільських підприємств — крохмальня (будівля знищена під час Другої світової війни). Заснувала її французько-голландська фірма, спокусившись тим, що в околицях Тернополя вирощувалось багато дешевої картоплі. Але проіснувало це підприємство недовго: у 1877 році фірма збанкрутувала і змушена була закрити крохмальню. ЇЇ майно викупило місто на казарми (тепер сектор пологового на Замковій) та житло для офіцерів, заплативши 21 000 золотих ринських. 

АЕРОЗЙОМКА 1918 РОКУ
Велику залу винаймали також для театральних виступів, коли сцену у Новому замку ще не відбудували після пожежі. Саме тут виступала Львівська опера, що приїхала 17 липня 1877 року на відкриття Крайового з'їзду Педагогічного товариства. У цій же залі концертував оперний оркестр. Тут 15 червня 1879 року, після повернення із подорожі до Північної Америки, виступав із рефератом Генрик Сенкевич. Тема еміграції була актуальною, бо передувала хвилі еміграції галичан за океан.

Тернопіль у плині літ (2003) / Любомира Бойцун
Розділ "Головна площа старомістя" / ст60

Від себе додам про Сенкевича. 

Ге́нрик Сенке́вич (пол. Henryk Sienkiewicz) (5 травня 184615 листопада 1916) — польський прозаїк. Сенкевич — автор низки оповідань і романів, зокрема, «Quo vadis» (1896) та «Хрестоносці» (18971900). Лауреат Нобелівської премії з літератури 1905 року. 

Згодом його іменем назвуть сучасну вулицю С.Крушельницької.

Немає коментарів:

Дописати коментар