Любомира Бойцун про тернопільську полковниківку


Поряд із згадуваним будинком В.Стахевича знаходились "Полковничі палати" (тепер сектор Листопадової,1). 

Було в історії Тернополя і Тернопільщини й таке адміністративне утворення як Тернопільський край (1809—1815). Протягом 1809 року Тернопільщина чотири рази переходила з рук у руки: спочатку — австрійське правління, потім — так зване французьке-галицьке військо, представником якого була президія уряду адміністрації Тернопільського повіту під протекторатом найяснішого цісаря і короля його милості Наполеона Великого.

Прикриваючись нею, поляки вимагали від населення рекрутів та харчів для армії. На зміну президії 20 червня 1809 року прийшла австрійська влада. Та й вона протривала всього сім днів. Від 28 червня до 14 грудня було встановлено російське та австрійське цивільне управління. За Шенбрунським трактатом Східна Галичина перейшла до Росії. За тим договором Росія отримала 400 000 галицького населення, але без міста Бродів, на яке дуже сподівалася. Указом Олександра І від 14 серпня 1810 року цю територію назвали "Тернопільським краєм". Керувати ним доручили Ігнатію Антоновичу Тальсу. Аж 6 серпня 1815 року ця територія знову ввійшла до складу Австрії.

Саме в російський період у місті з'явилася будівля на розі тодішнього торговельного майдану і вулиці Костельної, її назвали Полковничими палатами, це був осідок військового керівництва на чолі із полковником.

Зведені вони були спочатку як одноповерховий будинок у стилі класицизму, з характерними колонами. Дещо пізніше австрійська влада добудувала другий поверх. В австрійські часи тут розміщалось управління Тернопільської округи.

СПОРУДА ЛІВОРУЧ
Візит цісаря Австрії Франца-Йосифа І

З цією будівлею пов'язане перебування у Тернополі 20 жовтня 1851 року цісаря Австрії Франца-Йосифа І. На "рогатці" при в'їзді в місто його зустріли представники міської влади і цехів із хоругвами, врочиста зустріч цісаря відбулася на майдані перед Полковничими палатами. Було споруджено спеціальну гарно оздоблену арку. Високого гостя вітали бургомістр, місцева цивільна і військова влада, духовенство латинського і греко-католицького обряду, а також представники єврейської громади. Великий натовп вітав цісаря, який вийшов на балкон будинку, співом гімну та захопленими вигуками. Увечері центр міста залили вогні ілюмінації.

1887 році спадкоємець престолу, архікнязь Рудольф подорожував містами Галичини. У Тернополі з цієї нагоди підготували регіональну етнографічну виставку. Після зустрічі на залізничному вокзалі гість вирушив у Полковничі палати.

Про ці події залишив спогади відомий громадський діяч О.Барвінський: "Місто Тернопіль було святково прибране і приготовлене на приїзд архікнязя, перед двірцем і вулицями нагромадились тисячі народу. Коли вже смеркалося, а вулиці засіяли рясним світлом, прибув архікнязь Рудольф зі своєю свитою і намісником Ф.Залєським, а після повитання з автономічними, державними, духовними і військовими властями удався достойний гість до Полковничої палати при нинішній площі Собєського".

Наступного дня високого достойника вітали представники українських товариств. Після того архікнязь у супроводі членів організаційного комітету вирушив до міського парку на етнографічну виставку.

Метеорологічна станція

Ось така цікава сторінка історії Тернополя, пов'язана з Полковничими палатами, які ще також відомі як "оберстґебойде" або "оберштґебойда". У подвір'ї палат діяла перша метеорологічна станція. 

Служила ця споруда й осідком для керівництва військових одиниць, що дислокувались у місті, та військово-спортивного товариства "Креси". Під час боїв за Тернопіль навесні 1944 року її знищили. Наприкінці п'ятдесятих на місці Полковничих палат виростає житловий будинок.



Тернопіль у плині літ (2003) / Любомира Бойцун
Розділ "Головна площа старомістя" / ст60,61

Немає коментарів:

Дописати коментар