Хто писав про історію Тернополя?

ЩЕ ОДНЕ ФОТО ІЗ АЛЬБОМІВ
ЛЕСІ ФІЛІНСЬКОЇ ПОДАНЕ У КНИЗІ
Щодо джерел з історії міста, то первісних збереглось не так вже й густо. Багато загинуло у роки лихоліть або розсіялось у різних архівах та колекціях, включаючи зарубіж­ні. Однак чимало архівних до­кументів про минуле міста зберігається у фондах Державного архіву Тер­нопільської області та Центрального державного історичного архіву України у Львові. Частково тер­нопільська давнина зафіксована і в документах фондів Центрального державного історичного архіву у Києві. Значна джерельна база опинилася в австрійських, польських, російських і навіть італійських архівах. Окремі документи дійшли до нашого часу тільки завдяки їх публікації в наукових збірниках.

Історія Тернопілля та її окремі фрагменти ста­ли предметом розвідок, опублікованих у тематич­них виданнях та часописах. Серед них варто вирізнити матеріали, опубліковані у "Rocznikach kółka naukowego Tarnopolskiego". Особливої уваги серед них заслуговує праця о. Петра Білинського "Тернопіль і єго околиці". Відомості про Тернопіль можна почерпнути і в "Słowniky geograficznym Królewstwa Polskiego i innych krajów słowiańskich", короткий огляд історії воєводського міста подано у путівниках, що вийшли друком до 1939 року.

БУЛЬВАР ШЕВЧЕНКА
У радянські часи спроби висвітлення історії Тернополя робились у краєзнавчо-туристичних на­рисах і путівниках, а також у відповідному розділі тому Тернопільська область" серії "Історії міст і сіл Української РСР". Написані вони з класово-марксистських позицій, тому для історії в них залишилось дуже мало місця. Намаганням пролити світло хоча на деякі сторінки історичного життєпи­су Тернополя можна назвати фотопутівник Ігоря Дуди та Богдана Мельничука "Тернопіль. Що? Де? Коли?", виданий у 1989 році. Варті уваги публікації в діаспорних регіональних історично-ме­муарних збірниках "Шляхами Золотого Поділля". Слід згадати вдалу спробу висвітлення історії одно­го з найдавніших учбових закладів у "Ювілейній книзі Української гімназії в Тернополі 1898— 1998". Ця монографія побачила світ завдяки плідній співпраці з українською діаспорою. 

Окремо про польські видання нашого краяни­на Чеслава Бліхарського: "Tarnopol zatrzymany w kadrze pamięci", "Tarnopol w latach 1809—1945", "Miscellanea Tarnopolske" (3 томи). Із них дихає щира любов до родинного міста, та вона, на жаль, затьмарена кресов'яцьким світоглядом. Кресов'яки до сих пір вважають, що західноукраїнські землі, — то східна околиця Польщі. Праця вкладена ко­лосальна і заслуговує подиву і поваги. І тим прикріше, що автор дивиться на українців як на нижчу націю.


Варто відзначити, що су­часні польські дослідники ук­раїнсько-польських відносин намагаються дати їм більш об'єктивну оцінку. Так сучас­ний польський дослідник Анджей Айненкель відзначає: "Ми не помічали, що ця земля (західноукраїнські землі, — автор) наших сусідів українців, з якими ми давно жили в одній державі, що вони теж мають до наших, в минулому спільних теренів, свої права." Та такий підхід до історичного минуло­го, на жаль, не притаманний для працьовитого краєзнавця Чеслава Бліхарського.

Тернопіль у плині літ (2003) / Любомира Бойцун
Розділ "У нестримному леті літ" / ст.17

Немає коментарів:

Дописати коментар