Любомира Бойцун про історію тернопільського самоврядування


В одному із будинків, що оточували майдан, тривалий час знаходився магістрат, який перемістився сюди із ринку.

Принагідне згадаємо історію міського самоврядування. Хоча Тернополю у 1548 році надано магдебурзьке право, воно не було повним, оскільки місто мало власника. Міське самоуправління творила виборна влада (радні, райці, консули), а також лава присяжних — судовий орган. Разом ці дві колегії творили магістрат. Правда, лавники займалися карними справами, інші були у компетенції радних. Рада поповнювалася із членів лави. Бургомістра Тернопіль тоді вибирати не міг, його місце займав іменований власником війт із широкою виконавчою владою. Присуди лави затверджував представник пана, який урядував на замку і називався старостою-державцем. Інколи його ще називали підстаростою, або ж намісником. Після нього можна було апелювати тільки до власника міста — дідича.

Обов'язком ради було хоча б раз на тиждень, або щоразу, коли виникала потреба, збиратися на ратуші й вирішувати справи міської громади. У її віданні було дотримання доступних цін на їжу й напої. Продавців, які порушували розпорядження райців, карали. Рада також пильнувала пекарів, різників та шинкарів, щоб не було обману у вазі й мірі. Радні (консули) мали також запобігати сваркам у місті, боронити від кривд вдів і сиріт, не дозволяти такі шкідливі ігри, як карти, кості тощо й викорінювати їх.

Із входженням Тернополя у 1772 році до складу Австрії в міському самоуправлінні відбулися зміни: до складу магістрату стали входити бургомістр, два асесори (засідателі), синдик (правник, уповноважений вести справи) і касир. У компетенції магістрату були: адміністративна влада у місті, фінансові справи, поліція, громадський маєток міста, збір податків, судівництво та перепис мешканців. Офіційна мова — німецька. Оскільки піддані не володіли нею, то урядовцями набирали німців або чехів. Відтак у Тернополі з'явилися представники цих національностей. Міська поліція на той час складалась із капрала і шести поліцаїв.

З часом в органі міського самоуправління відбувалися зміни. 1828 року штат магістрату поповнився секретарем, протоколістом, канцеляристами, писарем та ревізом поліції. Тоді ж була введена посада міської акушерки, а з 1831 року — міського лікаря. Збільшилося й число обслуговуючого персоналу — його поповнили судовий возьний, колодязник, охоронець міської каси та доглядач міського годинника, поліцаїв стало 12, нічних сторожів — 6. У 1841 році відбулося чергове поповнення штату магістрату.

Після реформи судівництва в Галичині 1853 року магістрати втратили судові функції.
А життя міста йшло своїм трибом. У ярмарковий гомін площі часто вривались удари бубна та голос глашатая, що виголошував розпорядження міського управління. Так було аж до 1872 року, коли магістрат із будинку Стахевича переїхав до "старої пошти" (детально у розділі "Стара пошта — ратуша").

Тернопіль у плині літ (2003) / Любомира Бойцун
Розділ "Головна площа старомістя" / ст58,59

Немає коментарів:

Дописати коментар