Любомира Бойцун про міст на Загребеллі


Тоді ж (1950-50-ті) намулом із ставу було залито заплавний луг на Загребеллі, де тепер споруджені готель "Галичина" і стоянка для автомашин. Уціліла дещиця насаджень у кінці сучасної Чумацької, що веде аж у Кутківці і зливається із залісненою Кременою. 

До кінця п'ятдесятих міст на греблі був дерев'яний. Сучасного вигляду він набув із будівництвом тролейбусної лінії. До слова, в'їзне мито на загребельському мості скасували аж у 1904 році.


Тривалий час тернополяни полюбляли купатись біля моста у ставі, стрибаючи з його перил. Плюскалися теж у річці, на протилежному боці коло шлюзів. Поряд був своєрідний душ-водоспад — пам'ятка про млин, — і мілководний   рукав-потічок  із  прозорою  чистою водою, де особливо любила  бовтатися  малеча. У прибережних густих хащах відновленого,  але  ще не поглибленого ставу, вирувало пташине царство, давали   "концерти"   невгамовні жаби, особливо перед дощем. Водились видри.

Тернопіль у плині літ (2003) / Любомира Бойцун
Розділ "Тернопільські стави. Серет. Загребелля" / ст.40,41

Немає коментарів:

Дописати коментар