Про адміністративно-територіальний устрій


Декілька слів про основні моменти з історії адміністративного устрою нашого краю і місця у ньому Тернополя. Дещо про передісторію. Вже у 1434 році Східна Галичина і Західне Поділля, втративши автономію, входять до складу Польщі. На той час більша частина Тернопільщини увійшла до Галицького і Теребовлянського старосте (XVI ст. — повітів) Галицької землі новоствореного Руського воєводства із центром у Львові.

Життєпис Тернополя розпочинається у Теребовлянському повіті Галицької землі Руського воєводства Речі Посполитої. Наступний етап у біографії міста визначає таємна конвенція, підписана 5 серпня 1772 року у Петербурзі між Австрією, Прусією і Росією, про поділ Речі Посполитої. За цією угодою галицька і буковинська територія відходить до складу Австрії. Створюється нова адміністративно-територіальна одиниця — коронний край" Королівство Галичини і Володимирії" (з 1849 року — Королівство Галичини і Володимирії з Великим князівством Краківським, а Буковина стає окремою провінцією).

Територія коронного краю поділялася на округи (циркули). На Тернопільщині було три округи — Бережанський, Заліщицький (з 1788 року — Чортківський) і Тернопільський.

Окремі населені пункти сучасної Тернопільщини входили до Станіславівського, Золочівського та Бродівського округів. Округи поділялися на повіти (дистрикти). Тернопіль стає окружним (циркульним містом).

Із перетворення у 1867 році монархії Габсбургів у дуалістичну Австро-Угорщину Тернопільщина входить до новоутвореної провінції Галицьке намісництво" із центром у Львові. Тернопіль стає повітовим містом: округи були ліквідовані, а намісництво поділилось на повіти.

На основі Шенбрунського перемир'я, укладеного 14 жовтня 1809 року, Тернопіль стає центром новоутвореної адміністративно-територіальної одиниці Російської імперії "Тернопільський край". Сюди увійшла частина Тернопільщини, що була у складі Австрії, на схід від лінії Залізці-Зборів — ріка Стрипа. За За­ключним пактом Віденського конгресу від 6 червня 1815 року територія Тернопільського краю поверне­на Австрії.

Суттєві зміни в адміністративно-територіаль­ному поділі Тернопільщини відбулись із початком Першої світової війни. В серпні-вересні 1914 року Східна Галичина і частина Буковини окуповані російськими військами. Наприкінці року створено генерал-губернаторство Галичини у складі чотирьох губерній — Львівської, Перемишлянської, Тер­нопільської і Буковинської, які поділялись на повіти. Тернопіль став губернським і повітовим центром. У ході воєнних дій територія генерал-гу­бернаторства змінювалась. Вже восени 1917 року воно фактично не існувало, хоча адміністративно-управлінські органи формально зберігались до квітня 1918 року.

ТЕПЕР ТУТ ШЕВЧЕНКА,23 (ПЕРЕМОГА), ЗНЯТО ДО ШЕВЧЕНКА/САГАЙДАЧНОГО
ТІ САМІ РУЇНИ, ПРАВОРУЧ ВИДНО ШАТРОВІ ВЕЖІ КАТЕДРИ
ТІ САМІ РУЇНИ, АЛЕ ЛІВІШЕ. ВИДНО ШЕВЧЕНКА,25 (КООПЕРАТОР/БУДИНОК САСОВЕРІВ)
У період Західноукраїнської Народної Рес­публіки на її території утворюється три воєводства — Львівське, Станіславівське і Тернопільське, котрі складались із повітів. У Тернопільському воєводстві повітовими центрами були Бережани, Бібрка, Борщів, Броди, Бучач, Гусятин, Заліщики, Збараж, Зборів, Золочів, Кам'янка-Струмилова, Перемишляни, Підгайці, Радехів, Рогатин, Скалат, Теребовля, Тернопіль, Чортків. З 21 листопада 1918-го до 2 січня 1919 року Тернополю судилося тимчасово стати столичним містом ЗУНРу. З лип­ня 1919 року територію Тернопільщини, що входи­ла до складу Української держави, окупувала Польща. 21 листопада 1919 року підписано "До­говір між союзними державами і Польщею про Східну Галичину", за яким вона залишилась у складі Польської держави, але тимчасово і на пра­вах територіальної автономії.

У ході польсько-радянської війни, у липні-серпні 1920 року, Тернопіль був столицею маріо­неткового державного утворення більшовицької партії та російського радянського уряду — Галиць­кої Соціалістичної Радянської республіки, яка при­пинила своє існування з 21 вересня 1920 року.

За умовами Ризького мирного договору, підписаного 18 березня 1921 року між Польщею і радянською Росією та Україною, західноукраїнські землі увійшли до складу Польської держави. Оста­точне рішення про долю Східної Галичини прийня­то радою послів держав Антанти 14 березня 1923 року. У вересні 1921 року створено Тернопіль­ське воєводство, у склад якого входило 17 повітів. Тернопіль стає воєводським і повітовим центром.

Початок Другої світової війни приніс зміни у державному та адміністративному статусі Тернопо­ля і Тернопільщини. Після зайняття західноук­раїнських земель військами Радянського Союзу у вересні 1939-го вони на основі ухвали Народних Зборів Західної України, а відтак і відповідних за­конів СРСР та УРСР, увійшли до складу України. Постановою Президії Верховної Ради УРСР від 4 грудня 1939 року утворено Тернопільську об­ласть, центром якої стає Тернопіль. На початку 1940 року на зміну повітам приходять райони.

У час тимчасової німецько-фашистської оку­пації територія області, що до 1 серпня 1939 року була у складі Тернопільського воєводства, ввійшла у дистрикт "Галичина" Генеральної губернії Німеч­чини.

Після звільнення від фашистів у липні 1944 року всієї території Тернопільської області було відновлено довоєнний адмі­ністративно-територіальний поділ. Однак, у зв'язку з тим, що Тернопіль був дуже зруйно­ваний, обласні органи влади та управління до серпня 1946 ро­ку перебували у Чорткові. З грудня 1962 року утворено Тернопільський район і місто отримує статус обласного і рай­онного центру.

Тернопіль у плині літ (2003) / Любомира Бойцун
Розділ "У нестримному леті літ" / ст.14,15

Немає коментарів:

Дописати коментар