Про історію листівок та фото Тернополя


Цінним джерелом до історії міста є поштові листівки із видами Тернополя, що зберігаються у філокартичних колекціях, і світлини. Завдяки ним ми мо­жемо милуватися втраченими перлинами архітекту­ри та історії. Це неоціненні штрихи до біографії міста: краще раз побачити, ніж десять почути. Відомо, що перша в Західній Європі поштова картка надрукована 1869 року у Відні. А 1870 ро­ку Леон Бесардо у Франції видав листівки із графічним зображенням французької зброї та патріотичними написами. Тоді ж ілюстровані листівки із зображенням німецького солдата почав випускати німецький видавець Арнольд Шварц. Перші тернопільські видівки виконували місцеві фотосалони, а відтак вони появились друком. Сьо­годні, на жаль, не можемо назвати фотографа, який залишив найстаріші світлини Тернополя. На най­давніших з них зафіксовано первісний вигляд залізничного вокзалу, вулиць Святоіванівської, Берка Іоселовича, Міцкевича, Гімназіальної, Рин­ку. Це — фотовіньєтки-поздоровлення.





Найбільше видівок, які дійшли до наших днів, надруковані вже на початку XX століття і дещо пізніше. Свою лепту у створення фото літопису міста вклали і тогочасні тер­нопільські салони художнього фото.

Слід відзначити, що значна кількість тернопільсь­ких видівок побачили світ в ос­новному у перше десятиліття XX віку. Виходили вони на­віть у лихоліття Першої світо­вої і таких тривожних і бурем­них — 1917 і 1918 роках. На­писи на листівках австрійсько­го періоду свідчать, що вийш­ли вони накладом книгарень А. Брюґґера, Є. Поля, кни­гарні Подільської, Загальної (Powszechnej). Випускали їх видавництва "Штука" ("Ми­стецтво") у Кракові, Салону польських художників там же, а також краківське видавництво Й. Клейна. На поштівках, того часу, і навіть 1917 і 1918 років, є написи, що їх видання здійснено на­кладом Леона Олескера, М. В. Барда, трафіки (тобто тютюнової крамниці) Барда, Б. Раппапорта, Й. Вальфіша. На деяких видівках надруковано "Густав Аксельрад" (Sped), "Ейнлегер, вул. З мая, Тернопіль", "Накладом Е. П. у Тернополі". На поштівках кінця XIX — початку XX століття зна­ходимо прізвище Галічера. До найдавніших нале­жать також поштівки із написом «Брати Яблонські». У списку мешканців Тернополя за 1896 рік знаходимо відомості про Тадеуша Яблонського — книгаря. А із промислово-торгового довідника за 1906 рік довідуємось про книгарню С.Комоневського, яка до того належала братам Яблонським. У час Першої світової війни, коли Тернопіль був у руках росіян, появилось багато поштових листівок із написами російською та польською мо­вами. Видані вони в основному Польською друкар­нею у Києві, накладом книгарні Є.Поля у Терно­полі і дозволені воєнною цензурою. У Києві накла­дом згадуваної книгарні вийшов навіть буклет із 11 видами Тернополя. Світлив краєвиди терно­пільський фотомайстер В. Аяуб. На роботах цього фотографа, позначених 1917, 1918 роками, вказу­ється, що репродуковані вони Гусніком і Гаслером. До речі, у фондах Держархіву Тер­нопільської області зберігся документ, датований січнем 1915 року, де Вольф Ляуб звертається до російської влади за дозволом на право фото­графування.

Серед видівок воєнного періоду є й такі, що вийшли накладом Арнольда і Шлага у Львові. Чимало світлин із "тернопільського пожарища" часів Першої світової побачи­ли світ накладом Подільської книгарні у Тернополі. На поштівках, датованих 1917 роком, зустрічається напис "J. L. S.", а на виданнях 1918-го — "Verlag В. Krell, Tarnopol". Зауважимо, що у місті знали друкарню Крелля. Але, що це п продукція, стверджувати, на жаль, не можемо.

Слід відзначити, що ще до Першої світової війни відзняті найцікавіші об'єкти і куточки міста, зроблені панорамні знімки. Правда, українським інституціям на увагу не дуже щастило. Якість робо­ти, як на той час, висока.

Видівки, що появились друком у період міжвоєнної Польщі, побачили світ в основному за­вдяки старанням Подільського туристично-краєзнавчого товариства (розпочинало діяльність як Воєводське туристично-краєзнавче товариство) і видавництва "Акрополь" у Кракові. Серед тих, хто світлив Тернопіль, крім звичного прізвища Ля­уб, є написи із назвами тогочасних тернопільських фотосалонів —"Аделя", "Русалка" тощо. У друко­ваній краєзнавчій продукції зустрічаємо імена Р. Миколаєвича та А. Ленкевича — обидва фото­аматори — гімназійні вчителі. У філокартичній продукції, що стосується Тернополя кінця 30-х років минулого століття, появляється напис "кни­гарня 'Атлас". На місці, де звичайно клеїться марка, надруковано "Printed in Poland". На окремих листів­ках засвідчено, що до їх появи причетний фотосалон А. Хеґедюса у Львові.

На жаль, на деяких дав­ніх поштівках немає ніяких "розпізнавальних знаків", щоб почерпнути бодай якусь ін­формацію. Зустрічаються та­кож лише криптоніми «W. S.» та інші.

Цікавий той факт, що маємо справу із таким яви­щем, коли видівки з ідентич­них кліше видаються у різних місцях і в дещо різний час. Чи­мало поштівок видруковано у кольорі, але це не кольорова фотографія.

Історія листівок

Історія друку листівок — не орана нива. Зроблено лише спроби розглянути їх літопис крізь призму україністики. Але вичерпуються вони побіжним розглядом цього питання у контексті Російської імперії. Щодо Західної України, то до­пускається друга крайність, згадується лише, "без­перечно, цікава друкарня Я. Оренштайна у Коло­миї, відома із 1903 року як "Українська накладня", та її продукція. До речі, редактором тут працював навіть В.Сімович. Маються на увазі робота І. В. Бугаєвича "Українські листівки та філокартія" та "Україна у старій листівці". Однак при такому підході випускаються із поля зору ті поштівки, які виходили в інших видав­ництвах і відображали історію українських міст. Комплексне вивчення історії філокартії, і зокрема друку видівок, неможливе без розгляду цього пи­тання у контексті розвитку друкарства і фотосправи у Європі: адже західноукраїнські землі історич­но були її частиною. Говорячи про генезу тих чи інших явищ в україністиці, ми не можемо оминати як сходу так і заходу: така наша багатобарвна і ба­гатостраждальна історія.

Старі поштівки й світлини зберегли неповторність і ритм життя милого європейського міста — довоєнного Тернополя із затишними ресторана­ми, кав'ярнями, кафе, багатоманіттям крамниць і пишною зеленню скверів і парку. Немов бринять у повітрі звуки танго: це минуле вітається з Вами.

Тернопіль у плині літ (2003) / Любомира Бойцун
Розділ "У нестримному леті літ" / ст.18-21

Немає коментарів:

Дописати коментар