Прошу не роззуватися, ми ж не москалі


Тернопільських старожилів можна слухати безкінечно. Різницю між старим і новим містом помітно із порогу. Уже кілька разів, ступаючи на поріг помешкання наших людей, чую фразу про те, що "ми ж не москалі, прошу не роззуватися". В поясненні детально оповідають, що до війни за взуттям був особливий догляд і входячи до чужого дому не було потреби роззуватися. До того ж ніхто не хотів ставити гостя у незручне становище тим, що останній мав босоніж ходити по підлозі (часто холодній). Звісно, що не йшлося про "рядове" взуття від господарки чи т.п. Ніби дрібниці, а цікаво!

Немає коментарів:

Дописати коментар