Як вмирав тернопільський Старий замок?


Втім, повернімось до Старого замку, що вже із середини XIX століття і аж до 1939 року слугував в основному як казарми. Його також не оминуло лихоліття Першої та Другої світових воєн. Він горів у 1917 році, але найбільших руйнувань зазнав весною 1944 року. У Другій світовій зіткнулися дві сили, однаково людиноненависницькі: Гітлер і Сталін — дві іпостасі зла. Тому не цінувалось ні людське життя, ні культурні надбання, ні історичні пам'ятки. Нищилося все. 

Скупі рядки документів розповідають про бої, які точилися за місто. Штурм Тернополя почався 31 березня 1944 року після масованої артпідготовки і авіаобробки. Найбільше дісталося центральній частині міста. Ось фрагменти із документів про бої за замок і будинки неподалік від нього: "Знову спочатку прицільний артобстріл, а потім — вогонь: у темряві підтягнули дві бочки з бензином, пробили отвори, у підвал залили бензин і підпалили. Вогонь знищив повністю німецький гарнізон з 50 вояків. А три та чотириповерхові будинки були просто підірвані. Гарнізон, що там перебував, був похований під їх уламками. 

Ще один уривок власне про бій за Старий замок: "Останній опорний пункт противника — замок. У замку було багато підвалів, тунелів, що з'єднували костел, гімназію і казарми. Гарнізон замку налічував до 300 осіб. У найнижчому підвалі розмістився госпіталь. У підвалах замку було декілька ґрунтових колодязів. Для штурму спочатку була використана важка артилерія у взаємодії з бойовими порядками піхоти. А потім створено групи з 3—5 бійців, до яких входили сапери, хіміки та автоматники. Ці групи підповзали до амбразур: сапери підривали, хіміки заливали самозаймистою рідиною, а автоматники прикривали їх вогнем. Усе навколо палало. Після дев'ятиденного бою замок був взятий. Навколишні будівлі підірвали сапери." 

У 1957 році розробили проектне завдання на відбудову Старого замку і пристосування його під спортивну школу. Новий, на жаль, так і не піднявся з руїн. На його місці споруджено готель "Тернопіль". Відновлена стародавня споруда стала своєрідним символом міста. І мимоволі зринають у пам'яті пророчі слова Лесі Українки про народ, який творінням своїх рук "на вік своє імення вславив". Минають роки, спливають століття, а кремезна сивочола твердиня гордо височить над голубим плесом ставу, пильно вдивляючись у майбуття.

Тернопіль у плині літ (2003) / Любомира Бойцун
Розділ "Старий і Новий замки: оборонна твердиня й осередок культури. Початки виборних змагань" / ст.31-33

Немає коментарів:

Дописати коментар