Тернопільський Майдан Волі - місце агітацій та маніфестів


Важкі випробування випали на долю міста у час Першої світової війни. Вже у перші дні після кількагодинної битви його зайняли російські війська. До окупованої Росією території належали тодішні Тернопільський, Збаразький, Скалатський, Теребовлянський, Копичинецький, Чортківський, Борщівський, Заліщицький, Городенківський, Снятинський повіти та північна частина Буковини. Верховна влада після революції належала крайовому комісарові. Ним став Дмитро Дорошенко — пізніше член Центральної Ради, а при гетьманськім уряді — міністр закордонних справ, відомий історик.

Відгомін Лютневої революції і зречення царя у березні 1917 року не оминули Тернополя. У цей час українці з російської армії створили місцеву громаду Українського військового клубу ім. Гетьмана Полуботка, який почав українізувати військові підрозділи, де служили українці. Це були паростки пізнішої Армії УНР.


У цей час площа стала улюбленим місцем маніфестацій та мітингів. На світлинах тернопільського фотографа В. Ляуба зафіксовано події тих днів. У місто прибували агітатори, одні агітували за продовження війни аж до перемоги, інші — проти.


15 червня 1917 року вулицею Третього Мая проїхало авто із головою Тимчасового уряду Олександром Керенським. Солдати вітали Олександра Федоровича криками "Ура!".


Він виступив перед вояками, що вщерть заповнили площі Собєського та Домініканську, із балкона готелю Пунчерта (на розі сучасних вулиць Сагайдачного і Йосифа Сліпого). Керівник російського уряду говорив про крах старого режиму і перемогу демократії, про рівність і волю. Аргументи Керенського були досить вагомі: "Хто не хоче воювати, той не буде брати участі у розподілі землі". Цей виступ мав певний вплив на бойовий дух армії. Тим часом штаб союзників Росії почав розробляти план наступу.


Згодом до Тернополя прибуває бельгійський міністр Еміль Вандервільде, який виступив перед солдатами від імені союзників. Тоді-то у місті створюються "батальйони смерті". Але бойового духу вистачило ненадовго: після триденних боїв під Тернополем здеморалізована російська армія відступила.


Незабаром повернулась австрійська влада. У місті відчувалась нестача харчів і всього необхідного для життя. А з Наддніпрянської України долинали вістки про творення Української Держави.

Тернопіль у плині літ (2003) / Любомира Бойцун
Розділ "Головна площа старомістя" / ст63,64

Немає коментарів:

Дописати коментар