Рідний безлад


Тернополянин хоче жити добре. У цьому прагненні його важко назвати оригінальним. Смачно їсти, спокійно спати і менше перейматися усім, що оточує хоче не лише він один. Якби у центрі можна було ставити високі паркани, то вони були б на кожному кроці. Це не є добре і не є погано, це просто так є. Змінюються вулиці, з'являються нові будинки, ніщо не стоїть на місці. За останні два роки Тернопіль покинули сотні і тисячі. Їхнє місце займають іноземні студенти, переселенці із сходу, жителі області та ін.

Я часто повертаюся вулицею Шептицького і розумію, що вечорами не знаходжу собі ріднішого місця. Навіть посеред шанхаю, який важко стає схожим на ринок, є щось добре, світле і домашнє. Як не крути, а Тернопіль найліпше місто у цілому світі, бо воно наше.

Ніколи б не подумав, що колись водитиму ескурсії для тернополян і думка про те, що минуле місцевим мешканцям небайдуже дуже гріє і страшно тішить. Сотні та тисячі світлин, листівок, документів, книг, статтей, а за ними тисячі людей, які все це створювали та писали. Усе це дає мені велику надію, що Тернопіль з'єднається із своїм добрим минулим і в час свого 475-річчя по новому розвиватиметься незважаючи на всі перепони часу.

Немає коментарів:

Дописати коментар