Тернопільські цвинтарні ангели не плачуть


Не пам'ятаю коли вперше побачив. Зайди на Микулинецьке, потім на ліво у хащі, де він і сидить. Робота сучасна, якась синтетика, але має душу. Там сотні і тисячі пам'ятників, скульптур із каменю, хрестів, плит. Якби занести все, що мені довелося бачити на сайт, то він тріс би по швах)). Дійсно, якось дуже щиро, тонко. Сидить собі на кулі, не сумний і не великий. Так ніби живий.. Місцеві християни якось банально ставляться до смерті, ніби вперше живуть чи помирають.. Якийсь натягнутий, непотрібний..немудрий.. Дивитися всі фото..

Немає коментарів:

Дописати коментар