Як окупанти глумилися над тернопільською Успенською церквою


Минаючи рогатку обурююся, коли читаю назви зупинок. На одній номер АТП, на іншій "13 школа", а про церкву та цвинтар, які існували тут до 1962р. немає жодної згадки. З іншої сторони розумію, що це цілком закономірно. Я чув багато розповідей про ці два об'єкти, інколи здається, що здивуватися чимусь уже неможливо, але це не так.. Дратує те, як окупанти глумилися над нашою церквою і суть не стільки у релігійному контексті, як у надзвичайній паталогічній зневазі до всього місцевого. У мене чимало знайомих росіян, родини яких доля занесла до Тернополя у повоєнні роки. Значна частина з них сприймають Тернопіль, як рідне місто і всяко його бережуть, але є догрома таких, які були, є і залишаються бидлом. Доводилося чути історії про те, як дітвора окупантів гойдалася на церковній люстрі, управлялася в церкі, вибивала скло камінням і т.п. Усі ці історії не викликають надзвичайного розчарування чи розпачу, бо перейматися тим, чого не можеш змінити по дурному. Знаю лише те, що ніщо не відбувається безслідно. Паталогічні хвороби і біди переслідують цих шкодників до 2,3 і подальших колін. Ось така правда минулого...

Немає коментарів:

Дописати коментар