Прадавні поселення на території сучасного міста

Заслужений журналіст України Ярослав Гулько чимало років працює над публіцистичнокраєзнавчою книгою про своє рідне місто «Невідомий Тернопіль». Протягом 2011-2012 років у часописі «Місто» було надруковано частину розділів з неї – близько тридцяти нарисів про незабутні події давніх літ і видатних, легендарних тернополян. З цього номера газета продовжує публікувати нові матеріали про цікаве минуле міста і найяскравіші постаті городян.

У повоєнні роки, коли відбудовували жахливо зруйнований Старий замок над ставом, з’ясувалося, що він споруджений понад 400 років тому і що це найдавніша кам’яна будівля міста, про яку збереглися історичні документи. Тодішнє керівництво міста «прив’язало» історично зафіксовану дату побудови замкуфортеці до початку заснування Тернополя, тобто 1540ий рік вирішили вважати днем народження міста. Відтоді офіційно почали називати 1540ий рік початком існування поселення на цьому місці і цю дату відзначати щороку як день народження Тернополя.

Коли в 1965 р. готувалися святкувати 425річчя від часу появи Тернополя, якось завітав до мене у редакцію обласного радіо шанований городянин і авторитетний краєзнавець Ізидор Кордуба. Він почав обурюватися: «І навіщо придумали відзначати якийсь ювілей міста? Ніби до цієї дати нічого тут не існувало… Але ж і до 1540 р. було чимале городище, через яке проходив шлях на захід. Стояли будівлі, обробляли землі, йшла торгівля… Вже тоді існувало місто, хоч і під іншою назвою. Так зненацька встановлювати дату народження міста не можна. Ми можемо говорити лише про час будівництва замку Яна Тарновського. Та й не на порожньому місці зводили цю фортецю! Не їй же через пару років дали магдебурзьке право, а давно вже існуючому місту!»

Ізидор Кордуба, до речі, написав свою докладну історію Тернополя. Але, на жаль, збереглися лише її фрагменти. То чи справедливо нині вважати дату 1540 роком народження міста? А можливо, лише Старого замку? Тим більше, що останнім часом оприлюднено серйозні наукові розвідки, які підтверджують, що Тернопіль має багатовікові історичні корені. Тутешнє поселення сягає глибини тисячоліть. Зокрема, в нарисі історика та археолога, завідувача відділу стародавньої історії обласного краєзнавчого музею Олега Гаврилюка наведено ряд переконливих фактів існування міста на декілька століть раніше офіційної дати.

Хвилюючі відкриття

Справді, що ж ми святкуємо кожного року у День міста наприкінці серпня? Річницю письмової згадки про будівництво замку чи день виходу указу польського короля Сигізмунда I про заснування фортеці? Все це треба, нарешті, уточнити, перш ніж влаштовувати гучні празники з феєрверком і вивішувати по всьому місту святкові оздоби з числом «1540».

Бо й справді, число «1540», до якого ми так звикли, – це всьогонавсього дата виходу дозволу на будівництво замку, а не самого міста, а точніше – коронний гетьман (кастелян) Ян Амор Тарновський отримав королівський привілей на землю у середмісті існуючого поселення, щоб збудувати оборонний замок.

Але є ще одна дивина: королівська грамота, надана Яну Тарновському на спорудження фортеці, датована 15 квітня 1540 р. До того ж землю для цього виділили в поселенні під назвою Сопільче (Топільче) над Серетом. Отже, не на голому, дикому місті народжувалися замок і майбутній Тернопіль! Таким чином, нині святкуємо лише дату певного етапу існування міста, що стосується тільки будівництва замку. Прикро, що про це немає хоча б якоїсь меморіальної таблиці на самій споруді, де варто було би зазначити, що її збудував гетьман Ян Тарновський. Шкода, що забули великого будівничого.

А тепер про головне: що відомо про найдавніше минуле того поселення, що зветься сьогодні Тернопіль? На думку науковців, у межах сучасної території міста колись, у різні часи, існувало декілька стоянок кам’яного віку та поселень бронзової доби і раннього залізного віку. Ще в XIX столітті польські історики, а також відомий західно український учений Ізидор Шараневич, встановили, що в давні часи на місці нинішнього Тернополя було селище Сопільче, а згодом його називали Топільче. Дехто стверджує, що на річці Серет ще на початку XIII століття на цьому місці існував оборонний пункт Топільче. Ще інші науковці заявляють, що «у часи ГалицькоВолинської держави тут існувало руське городище Топільче».

Отже, задовго до указу польського короля Сигізмунда I городище вже існувало, а привілей від 15 квітня 1540 р. лише започаткував новий етап значно енергійнішого розвитку міста, яке на кілька століть отримало назву Тарнополь, а в серпні 1944 р. Президія Верховної Ради СРСР внесла «уточнення щодо найменування міста і затвердила нову назву – Тернопіль».

Унікальні знахідки

Як твердять науковці, нинішня тернопільська земля була заселена первісними людьми близько двохсот тисяч років тому, у часи середнього палеоліту. Всі вони, починаючи від неандертальців, залишили по собі сліди свого життя і діяльності у вигляді крем’яного знаряддя, виробів із міді, бронзи, заліза тощо. Змінювалися природні умови і, відповідно, змінювалися умови господарювання та побуту давніх поселенців цих місць. Зокрема, сліди життєдіяльності людей палеолітичної епохи зафіксовано на території міста – в Пронятині, Білій, Петрикові та Березовиці.

Колишній працівник обласного краєзнавчого музею, а нині професор кафедри археології Львівського університету імені І.Франка, доктор історичних наук О.С.Ситник виявив на північній околиці Тернополя палеолітичну стоянку, а також знайшов кістки та зуби мамонта і первісного коня, крем’яні вироби на березі річки Серет в урочищі Загребелля. Археологічні знахідки, зокрема, в Пронятині, свідчать, що сучасна територія міста була в давнину заселена палеолітичною людністю.

Поселенці полювали на мамонта, волохатого носорога, первісних зубра та коня, північного оленя. Навіть знайдено кістку зубра з вирізьбленим профілем цієї тварини, що стало рідкісним артефактом первісного мистецтва. Унікальні стоянки первісних людей середнього кам’яного віку та мезоліту (XVI тисячоліття до н.е.) виявлено поблизу сіл Велика Березовиця, Курники, Лозова і навіть на околиці міста, біля масиву «Дружба».

Місцевість навколо сучасного Тернополя завжди охоче заселяли первісні люди. Наприкінці минулого століття на території та околицях міста знайшли сліди трипільських поселень: кам’яні просвердлені сокири, крем’яні серп і наконечник списа, які зберігаються в обласному краєзнавчому музеї. У 1870 р., коли будували в місті залізницю, викопали глиняний посуд, крем’яний ніж, бронзовий браслет. При спорудженні вокзалу виявили стародавні поховання, облицьовані каменем, а поряд глиняні кухлики. Все це речі висоцької культури. Їх також знайшли у селах Біла та Петриків. Та головною знахідкою був могильник, у якому виявили парне поховання молодого подружжя.

У Тернополі і навколишніх селах виявлено чимало слідів проживання тут племен черняхівської культури. Знайдено багато античних римських монет. Зокрема, в Тернополі у різні часи виявили золоті і срібні денарії римських імператорів Траяна, Тіберія, Люція, Авреліана та інших. Знайшли також і римську амфору. А нещодавно, у 2009 р., у Березовиці, прокладаючи дорогу, виявили цілий скарб монет III століть нашої ери. Все це переконливі свідчення того, що ця місцевість вже тоді була густо заселена та існували розвинуті торговельні зв’язки з іншими народами.

(Закінчення в наступному номері газети) / Газета "Місто" gazeta-misto.te.ua

Немає коментарів:

Дописати коментар