175 років від дня народження Володимира Лучаківського


(19.03.1838—19.04.1903) — адвоката, бургомістра м. Тернополя

Народився майбутній бургомістр м. Тернополя 19 березня 1838 року в с. Ременеві на Львівщині у священицькій родині, яка в 1845 році переїхала в с. Довжанку біля м. Тернополя.

Великі природні здібності допомогли йому успішно закінчити школу, Тернопільську гімназію і, після навчання у Львівському університеті на правничому факультеті, у 1862 році в м. Тернополі відкрити свою адвокатську контору. До нього потягнулися краяни, бо він був єдиним юристом-українцем у місті.

Багато зусиль спрямував він для розквіту міста як муніципалітету. «І хоча в ХІХ—ХХ ст., як згадує у II томі «Шляхами Золотого Поділля» Микола Новіна, не було випадку в Галичині, щоб українського діяча обрано насадником (бургомістром) більшістю міста, то в Тернополі стався виняток і доктора Володимира Лучаківського вибрано насадником Тернополя. На цьому пості пробув він до кінця XIX століття».

Сучасники відзначали його поміркованість у політиці, майстерну дипломатію в просуванні українських інтересів. Його людяність, освіченість сприяли авторитету бургомістра серед різних верств населення. Він не бив себе у груди в любові до України, але кожен його крок на високій посаді був продиктований совісною роботою на благо жителів міста. Свою місію В. Лучаківський бачив не в особистому збагаченні, а щоб людям легше було заробити на прожиття, аби інтелігенція тягнулася до рідного народу, щоб відкривалися сиротинці та будинки престарілих.

Вражає, за сучасними мірками, невелика кількість урядовців у магістраті, які відповідали за життєзабезпеченість міста. Але справним завжди був водогін, санітарний лікар обстежував джерела та криниці, у нічний час місто освітлювали ліхтарі, фіякри курсували вулицями регулярно, славилися на все Поділля своєю організованістю, порядком та особливою святковістю тернопільські ярмарки.

А каналізаційна система, яку заклали австрійські інженери за часів В. Лучаківського, працювала бездоганно до приходу «других москалів».

Поряд з успішним розв’язанням господарських завдань Володимир Лучаківський не цурався просвітницької роботи на ниві відродження національної культури, традицій, мови. Його фахові знання використовували різні українські інституції.

Однією з найбільших заслуг перед українським Тернополем було відсудження на користь міщан великого маєтку Фундації кн. Острозького. Він мав 235 моргів чорнозему під самим м. Тернополем і в 1888 році запрацював на українську справу. Пізніше тут побудували притулок для убогих міщан.

Того ж року розпочало свою роботу в місті товариство «Руська Бесіда». Енергійний бургомістр доклав багато зусиль, щоб прихилити до товариства якнайбільше української інтелігенції, яка була асимільована польською культурою й стояла осторонь національного відродження. Заходи «Руської Бесіди» славилися на все Галицьке Поділля і не тільки серед українців. Бували на них старшини розквартированих у м. Тернополі австрійських полків зі своїм високим генеральським керівництвом. Це був прорив української справи, успіх енергійного адвоката, бо в жодному іншому галицькому місті культурне життя не вирувало так, як у м. Тернополі.

Треба відзначити, що саме Володимир Лучаківський був одним із тридцяти передових українців, які хотіли схилити русофільську «Русску Раду» у м. Львові на позиції національні. А в 1885 році ті ж патріоти заснували у м. Львові першу українську політичну організацію «Народня Рада». Талант, політична воля, організаторські здібності, патріотизм тернопільського бургомістра вийшли за межі рідного міста.

Помітною подією в м. Тернополі був приїзд у 1887 році на етнографічну виставку архикняза Рудольфа, престолонаслідника Австро-Угорської імперії. У парку «Новий город» (нині — Старий парк) були побудовані павільйони, що символізували традиційні типи народного життя. Головою виставки вибрали Володислава Федоровича, заступниками — графа Козєбродського та директора учительської семінарії Володислава Боберського. Світлив визначну подію міста львівський фотограф Альфред Сількевич, а писав про свято кореспондент польської газети «Kurjer Lwowski» Іван Франко.

Виставка вдалася на славу. Сам Рудольф із цікавістю оглянув експонати, навіть дещо придбав для себе.

Справді, увага цісарського двору до міста, бургомістром якого був В. Лучаківський, засвідчила велике досягнення українців, показала імперії життєві, культурні та мистецькі досягнення Тернопільщини.

Володимир Лучаківський, як сонях за сонцем, тягнувся до культури. Улюбленим його дітищем був аматорський театр «Руської Бесіди», для якого він переклав із німецької та польської мов близько 20 п’єс, що в той період були основним репертуаром українського театру в Галичині. Він є автором оригінальних комедій «Іспит на мужа» та «Несподівані женихи». Писав вірші, оповідання, гуморески й дописи на актуальні теми, що їх друкував у «Альбомі», «Правді», «Зеркалі», «Ділі» та в перших виданнях «Просвіти».

Володимир Лучаківський є автором збірки документально-етнографічних матеріалів. Видав друком розвідку «Причинок до етнографії Галицького Поділля» (Тернопіль, 1883 р.).

А його переклад із німецької «Карного закону» та зібраний матеріал до правової термінології використав у своєму словнику Кость Левицький.

Помер Володимир Лучаківський 19 квітня 1903 року.

У 1908 році тернопільський магістрат за щедрі заслуги на посту бургомістра завершив закладання парку здоров’я імені Володимира Лучаківського поблизу м. Тернополя (нині — с. Великі Гаї).

У 1990-х роках міська рада на пропозицію комісії з перейменування вулиць та площ м. Тернополя назвала іменем колишнього бургомістра одну із затишних і милих вулиць міста.

Б. Хаварівський

Література

  • Бойцун, Л. Ім’я Лучаківського на карті міста / Л. Бойцун // Міс-то. — 2009. — 21 січ. — С. 20 : фотогр.
  • Гулько, Я. Феномен бургомістра Володимира Лучаківського / Я. Гулько // Місто. — 2012. — 22 лют. — С. 19 : фотогр. ; 29 лют. — С. 19. — (Невідомий Тернопіль).
  • Іспит на мужа Володимира Лучаківського : віхи життя першого українця-бур[го]містра Тернополя / підгот. В. Уніят-Карпович // Нова Тернопільська газета. — 2012. — 14—20 берез. — С. 2 : фотогр.
  • Колесник, Н. Лучаківський в історії Тернополя / Н. Колесник // Нова ера. — 2008. — 26 берез. — 2 квіт. — С. 6. — (Культура).
  • Попович, Ж. Володимир Лучаковський був франтом: носив капелюх-ґабік та довгий сурдут : перший бургомістр одружився із найкрасивішою панною Тернополя / Ж. Попович // Номер один. — 2012. — 21 берез. — С. 9 : фотогр. — (Персона).
  • Бургомістр, якого треба пам’ятати Тернополю : [ушанування пам’яті В. Лучаківського] // Свобода. — 2012. — 21 берез. — С. 8 : фотогр. — (Особистості).
  • Конкурс ім. В. Лучаківського назве переможців // Нова Тернопільська газета. — 2012. — 14—20 берез. — С. 3.
  • Ліберний, О. Володимир Лучаківський: загадка крізь століття : [відкр. у м. Тернополі барельєфа першому бургомістрові] / О. Ліберний // Свобода. — 2011. — 25 берез. — С. 4. — (Урочини).
  • Федірко, І. Наш — серед номінантів : [вручення міськ. премії ім. В. Лучаківського] / І. Федірко // Вільне життя плюс. — 2012. — 23 берез. — С. 3. — (Уперше).
  • Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2008 рік : бібліогр. покажч. Вип. 18 / уклад. М. Друневич. — Т. : Підручники і посібники, 2008. — 144 с.
  • Про В. Лучаківського: С. 45—48.

Немає коментарів:

Дописати коментар