Спогади про Романа Дячуна на перестрілку на проспекті Бандери


Перед тим будинком (Бандери,33), де розміщена дошка Роману Дячуну, був приватний дім. На його стриху була обладнана криївка. Помешкання належало Гіракам. МГБ вислідили і одного ранку оточили будинок та почали його викликати, щоби здався. Той попалив всі документи, папери, порізав на собі одяг, чоботи, щоби нічого не дісталося їм, відстрілювався, доки мав кулі - ціляв по офіцерах. Останню кулю залишив для себе. Вистрілив собі під підборіддя. Хата, ймовірно, була ще довоєнна. Потім господарів виселили на заслання. Роман Дячун - бабусин брат тернополянина Ігора Аркуші, який, власне, поділився описаними спогадами.


Бабусин брат. Січень 1943 рік. Боєць СБ ОУН. Через 7 років він загине в бою із москалями. А поки що... Хто із молодих не любить позувати перед фотоапаратом?


(СБ ОУН) вдягнений для виконання завдання


"Марко" Роман Дячун. Загинув у нерівному бою із МГБ у м. Тернополі 7 червня 1950 року у віці 26 років. Боєць СБ ОУН.


Бабусина двоєрідна сестра на засланні в Сибір


В лагерях. Серед в'язнів - бабусі двоєрідний брат. Третій зліва - Солтис Дмитро


Мої мама і бабуся. 1952 рік. Вже під чужими прізвищами і із чужими документами...


Млин мого прапрадіда


Позаду стоять моя бабуся і Роман "Марко". Праворуч - Надія Солтис, їхня двоюрідна сестра


Бабуся розказувала, що якось принесла їсти Романові і необережно запитала у нього: "Романе, але чи хто колись це згадає?.." А він потупив голову, підняв, глянув в очі, помовчав і сказав: "Ну що ж. Я маю від цього власну сатисфакцію..."

Немає коментарів:

Дописати коментар