Ірина Максимів про довоєнну тернопільську фризієрню на бульварі Шевченка,23


- ПАНІ ІРИНО, ЗГАДАЙТЕ БУДЬ ЛАСКА ЗА ЦИРЮЛЬНІ (ПЕРУКАРНІ) ТЕРНОПІЛЬСЬКІ

Фризієрні

- ЗА ЗВИЧКУ ВАШОГА БАТЬКА ТУДИ ХОДИТИ. НАСКІЛЬКИ ТО БУЛО ЧАСТО?

Так. Було то дуже часто. Мій татко був дуже педант, великий педант. Мав свого фрізієра. Та фрізієрня була зразу з рестораном (Шевченка,23), який прилягав. Чи то може навіть була Шиндловської пані фризієрня. Я зараз вам не можу того сказати. Вона довго була, після війни була.
- НІХТО «ПЕРУКАРНЕЮ» НЕ НАЗИВАВ? НЕ БУЛО ТАКОГО СЛОВА?

Та шо ви?! Яке то слово?! Фризієрня і всьо. 

- БАТЬКО ХОДИВ ГОЛИТИСЯ ЧИ СТРИГТИСЯ? ЧИ ТО БУВ ЯКИЙСЬ ЦІЛИЙ КОМПЛЕКС ДОГЛЯДУ ЗА СОБОЮ?

Татко ніколи сам нічого не робив. Він головся завжди в фризієрні. 

- ТОБТО КОЖНОГО ДНЯ ХОДИВ?

Так. Перед тим як йти на роботу – голився. Стригся якщо треба було. 

- МОЖЕ ЗГАДУВАВ СКІЛЬКИ ТО КОШТУВАЛО?

Ні, не пригадую. Ну, нігті в татка завжди були в порядку


- ЧОЛОВІЧИЙ МАНІКЮР, ТО БУЛО ТОДІ ЗВИЧНО?

Так. Обов’язково. Він приходив на обід, обідав. В нас таке крісло було, шо гойдалося. Таке велике, гарне крісло. Плетом накрите. От так як часом показують по телевізору. 

- А ТАКА РІЧ, ЯК ПРАСУВАННЯ ОДЯГУ?

То вугльом. Шо патики перегорають, мамця збирала їх. І то все перегорені. А тоді знову їх в кухні розжарувала і кидала до жилізка. В нас є таке жилізко. 

- А ЧИ БУЛА ЯКАСЬ СПЕЦІАЛЬНА ДОШКА ДЛЯ ПРАСУВАННЯ?

Ні. Просто застелювалося на столі. І так то желізко. Воно мало такі дірки з обох сторін. Йшлося на двір і так махалося, видмухували і так те вугілля тліло. Голови боліли, бо то угар. Як багато прасовання, то все мама скаржилася на голову. То шкідливі викиди, від того угару, шо з вугля горить. Воно виходило на хату. Воно ж горіло – желізко.

Немає коментарів:

Дописати коментар