Спогади про холеру в Тернополі (1831р)

Документ. Філія Краєвого Рільничого Товариства "Сїльський Господар" в Тернополи. 4 06 1910р Документ. Філія Краєвого Рільничого Товариства "Сїльський Господар" в Тернополи. 4 06 1910р

Ще донині у Кип'ячці, а саме у тій її частині, яку віддавна називають За городами, можна побачити кам'яний Пам'ятний хрест, встановлений Григорієм Мацьковим в часи холери 1831 року, а відновлений у 1933 році його внуками та правнуками. Хрест він встановив на знак вдячності Господу за те, що страшна пошесть обминула і його самого, і його родину. 

Тим часом холера нагрянула у наш край, як завжди, несподівано. Точних даних про захворювання та смертність не збереглося. Проте відомо, що в самому Тернополі за п'ять місяців (травень-вересень 1831 р.) страшна гостя забрала життя близько 1 300 мешканців міста (майже 10% населення). Були зачинені школи, церкви, костьол, синагоги, заборонені зібрання. Служби Божі відправляли на Торговій площі. Для заражених хворобою побудували бараки. Пошесть змусила Магістрат ввести посаду міського лікаря. 

Про розмах і перебіг цієї страшної пошесті у нашому краї яскраво свідчать листи гримайлівця Гіцкевича до Івана Федоровича (1811— 1870) — поміщика, власника с. Вікно на Тернопільщині, громадського діяча і публіциста, тодішнього посла у Відні. Ось витяги з цих листів, датованих серпнем-вереснем 1831 року: «Чути, що в Тернополі холера страшно лютилась; говорять, що вже около 1 000 людей померло там на ту страшну слабість, але се може бути пересадне. Тепер там дуже пусто, — маєтніші повтікали, склепи позамикані»; 

«Холера у нас від 21 начала дуже панувати. Одинадцятеро людей, між котрими 6 християн та 5 жидів, померло. Холера убиває дуже швидко, ледве 3 до 4 години подовжить. В Тернополі вмирає 30-40 люда денно; в Грималові до кінця ориня на 4 000 людності вмерло 24»; 

«Хтось там скалатським міщанам сказав, що холера буде там тривати аж до коляди, — так що робити? — давай колядувати! Так колядують і кричать, що вечорами аж місто ходором ходить». 

На жаль, зараз важко сказати, скільки кип'яцького люду забрала ця страшна пошесть. Проте можна припустити, що якщо вже у селі з'явився згаданий Пам'ятний хрест, то епідемія була досить значною. Тим більше, що навіть найдавніший вцілілий на кип'яцькому цвинтарі камінний хрест належить р. Б. Гнату Стойко, котрий прожив 80 років, а помер 1 травня року Божого 1831, тобто з початком холери. 

Принагідно зауважимо, що це був не останній хо лерний рік в історії села. Відомо, що коли у 1873 році до пані Марії Черняковської приїхала на відвідини сестра, то у Кип'ячці вона занедужала на холеру і померла. По хована була на цвинтарирі біля церкви.

Немає коментарів:

Дописати коментар